Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви»
Укр Рус Eng
1709 2009

П’ята зала. Воєнна кампанія в Україні (жовтень 1708 — червень 1709 р.). Виступ І. Мазепи

Вступ армії Карла XII в Україну та перехід на його бік гетьмана І. Мазепи, який скористався ситуацією заради визволення Гетьманщини з-під влади Московської держави, викликали миттєві упереджувальні дії Петра І.

2 листопада 1708 року було знищено гетьманську резиденцію м. Батурин, де загинули більшість захисників фортеці й усе мирне населення. Водночас Петро І звернувся до українського народу з маніфестом, у якому звинуватив І. Мазепу в намірах повернути Україну Польщі і ввести унію, а себе оголосив єдиним захисником православної віри та «прав і вольностей Гетьманщини». З наказу Петра І московська церква піддала І. Мазепу анафемі, новим гетьманом було оголошено І. Скоропадського. З маніфестами до українців зверталися і гетьман І. Мазепа, і Карл XII, але, залякане подіями в Батурині, населення з пересторогою ставилося до цих закликів.

Населення України було здеморалізоване діями царського уряду й уникало відкритої підтримки дій І. Мазепи. Україною прокотилася хвиля арештів активних його прихильників, яких звозили до Глухова і Лебедина, де після жорстоких тортур масово страчували.

Шведська армія в Україні, отримавши підтримку гетьмана І. Мазепи й старшини, зустріла толерантне ставлення населення, яке постачало провіант війську Карла XII. Водночас шведські війська зазнавали постійних нападів з боку російських підрозділів, уведених до України.

Більшість міст України вважали за краще дотримуватися нейтралітету, впускали у фортеці та міста ті війська, які приходили першими. Саме таке рішення прийняв і полтавський полковник І. Левенець, палкий прихильник І. Мазепи. Російські війська вступили до Полтави у грудні 1708 року, внаслідок чого місто стало одним із головних форпостів Петра І в Лівобережній Україні.

Хоча більшість полтавських полчан, у тому числі полкова та сотенна старшина, підтримали антимосковський виступ І. Мазепи, вони мали підкоритися владі гетьмана І. Скоропадського й діяти спільно з московитами. У Полтавській фортеці було розміщено більше ніж 4-тисячний російський гарнізон на чолі з полковником О. Келіним, а І. Левенець із сім’єю був висланий до Харкова як неблагонадійний. У березні 1709 року до союзу Карла XII та І. Мазепи приєдналася і Запорозька Січ, очолювана К. Гордієнком. Шлях запорожцям для з’єднання з шведсько-українськими силами в районі Диканьки — Великих Будищ забезпечили південні сотні Полтавського полку. 27 березня 1709 року було укладено українсько-шведський договір, суть якого полягала в об’єднанні Право- та Лівобережної частин України та переходу її під протекторат Швеції, без права претендування її монарха на титул гетьмана. Реакцією Петра І на приєднання до І. Мазепи запорожців, яких він сподівався використати на своєму боці, стало знищення Чортомлицької Січі військами Г. Яковлєва та Г. Галагана 14 травня 1709 року.

У квітні 1709 року союзницькі війська сконцентрувалися під Полтавою. Облога міста почалася 1 травня і тривала до самої Полтавської битви. В той час, як Карл XII під Полтавою очікував на допомогу з боку союзників (С. Лещинського з Польщі та Девлет-Гірея з Криму), сама облога фортеці мала затяжний характер із поодинокими проявами активності. Цим скористалося московське командування, посиливши гарнізон Полтави введенням у місто 15 травня 1709 р. більш ніж тисячного підрозділу бригадира Ф. Головіна.

Наприкінці травня 1709 року під Полтавою відбулася концентрація всіх можливих збройних сил Петра І, який прибув до війська 4 червня. З цього часу російський цар, який ще 2 травня пропонував Карлу XII мирну угоду, починає готуватися до генеральної битви.

Експозиція зали відтворює Полтавську фортецю початку XVIII ст., містить спорядження вояків тієї доби; ілюстративно-картографічний матеріал зали розповідає про Велику Північну війну в Україні та на Полтавщині.

Створено у Веб-майстерні «Фокс»
Обмін посиланнями
© Державний
історико-культурний заповідник
«Поле Полтавської битви»