Україна протягом другої половини XVII століття пройшла складний та драматичний шлях від незалежної держави у добу Б.Хмельницького до автономної частини Московського царства на момент отримання гетьманської булави І.Мазепою.
За часів гетьманування Б.Хмельницького в Україні відбувався поступовий процес становлення головних інституцій Козацької держави. Організована гетьманом козацька армія здобула ряд блискучих перемог над військом Речі Посполитої під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями (1648 рік). Територія держави отримала чітко визначений полковий устрій. Гетьман Війська Запорізького Б.Хмельницький став повноправним главою держави з усіма атрибутами влади, суверенний характер якої підтверджувався численними політичними союзами, укладеними з очільниками різних держав (Кримського ханства, Османської імперії, Московського царства, Швеції).
По смерті Б.Хмельницького гетьманську булаву отримав І.Виговський, обраний, як і попередник, вільними голосами. Водночас в Україні виникла опозиція до нового гетьмана, яку очолили полтавський полковник М.Пушкар та кошовий Запорізької Січі Я.Барабаш. Опозицію підтримала московська влада. Вирішальна битва між військами І.Виговського та повстанцями відбулася 1 червня 1658 року під Полтавою й закінчилася перемогою гетьманських сил. Ця подія ознаменувала собою початок громадянського протистояння в Україні. З цього часу важливим чинником української політики стали постійні втручання у внутрішні справи Гетьманщини урядів Московського царства, Речі Посполитої, Отоманської Порти. Спроба гетьмана І. Виговського знайти порозуміння з польським королем за допомогою Гадяцької угоди 1658 року не мала успіху. Навіть блискуча перемога української зброї під Конотопом 1659 року не допомогла йому втримати булаву.
Наступний період історії України характеризується розпадом держави на Лівобережну й Правобережну частини та поступовим наступом царської влади на козацькі вольності Гетьманщини. У цей час українські землі стали ареною збройного протистояння як внутрішніх, так і зовнішніх сил. Період часткової стабілізації Гетьманщини припадає на гетьманування І. Самойловича.
Прихід до влади в Лівобережній Україні І. Мазепи (1687 рік) знаменував собою завершення періоду громадянської війни і початок економічного й культурного відродження України. Водночас підписані І. Мазепою Коломацькі та Московські статті остаточно затвердили автономний статус Гетьманщини й зобов’язали її до активної участі у всіх збройних конфліктах Московського царства.
Важливу роль у формуванні Української держави відіграли полки Полтавщини: Миргородський, Лубенський, Гадяцький, Полтавський. Останній був сформований на рубежі 1648-1649 років, став активним учасником Української національної революції середини ХVІІ століття, а його територія була важливою економічною базою молодої держави. Як найпівденніший військовий та адміністративний підрозділ Гетьманщини, Полтавський полк брав активну участь у боротьбі з турецько-татарським світом і неодноразово зазнавав втрат, одночасно залишаючись зацікавленим у підтримці взаємовигідних торгових відносин із Кримським ханством. Політичні уподобання козаків цього полку традиційно тяжіли до демократичних засад Запорізької Січі, яку сучасники часто назвали Козацькою християнською республікою і лицарським орденом. Найвідомішим кошовим отаманом був І.Сірко (1605/1610-1680 рр.), який неодноразово обирався очільником Чортомлицької Січі. Проте, захищаючи насамперед «запорозькі вольності» й виступаючи озброєною силою українського народу, січовики водночас відігравали й деструктивну роль у процесі українського державотворення.
Козацька доба залишила по собі не тільки пам’ять про військову звитягу та боротьбу за власну державу, а й унікальні пам’ятки культури та побуту. Осердям культурного розвою України була історична Полтавщина. Недаремно побутові речі, які використовувалися на Полтавщині, вважаються типово українськими. Події часів Козаччини описав найвидатніший літописець і наш земляк Самійло Величко.
Експозиція зали представлена галереєю портретів володарів гетьманської булави та найвідоміших козацьких ватажків України XVII ст., козацьким озброєнням, клейнодами, речами побуту, археологічними знахідками, документами XVII-XVIII ст., а також картографічним матеріалом.
