Напередодні баталії московська армія передислокувалася в район с. Яківці, де 25 червня 1709 року був збудований другий укріплений табір. Він являв собою П-подібну за плануванням оборонну систему, яка складалася із сімнадцяти фортифікаційних елементів: двох бастіонів, двох напівбастіонів та тринадцяти реданів, з’єднаних між собою земляними валами заввишки близько 3 м. Вали були оточені ровами глибиною до 2,5 метрів. Другий укріплений табір відіграв важливу роль у концентрації всієї московської армії напередодні Полтавської битви і був для неї вигідним пунктом переходу від оборони до наступу 27 червня 1709 року.

Протягом 1853–1854 років силами кадетів Петровського Полтавського кадетського корпусу під керівництвом офіцера, викладача математики І.Коллерта була відновлена частина другого укріпленого табору. На цій же території з 80-х років ХІХ століття знаходився літній спортивний табір кадетів, землю для якого придбав Полтавський єпископ Ілларіон. Очевидно, завдяки цьому місце пам’ятки не зазнало руйнування від польових робіт. Окремі ретраншементи були відновлені 1909 року. У перші роки радянської влади на цій території розташовувався концентраційний табір для так званого «буржуазного елементу».

Під час Полтавської битви Петро І перебував у другому укріпленому таборі московської армії. 1973 року на місці командного пункту царя  встановили пам’ятний знак  (архітектор П. Гумич) у вигляді кам’яної брили шириною 3,15 м, висотою 0,74 м.